• banner
  • Україна та українці у Другій Світовій війні

    Друга світова війна, яка тривала з 1 вересня 1939 р. до 2 вересня 1945 р., стала найжорстокішим і найкривавішим воєнним конфліктом в історії людства. У неї було втягнуто 61 державу, на території яких проживало 80% населення Землі. Воєнні дії велися на території 40 країн. Ця війна коштувала людству 65-67 млн. життів.

    Україна опинилася в епіцентрі війни вже у вересні 1939 р., тобто, від самого її початку, тому вшановувати пам’ять полеглих у цій катастрофі вірно для нас буде все ж 8 травня з усім світом у День пам’яті та примирення.

    never-again

    Україна опинилася в епіцентрі війни вже у вересні 1939 р., тобто, від самого її початку, всупереч нав’язуваній радянською системою думці про «віроломний напад фашистів 22 червня 1941 року» та підміні нею ж історичних фактів. Причиною цієї брехні стало те, що одним з головних винуватців тих страшних для усього світу подій був сам СРСР – після провальних переговорів СРСР з Англією та Францію, ним 23 серпня 1939 р. було підписано радянсько-німецький Договір про ненапад (пакт “Молотова-Ріббентропа”), до якого додавався секретний протокол про розподіл сфер впливу сторін в Європі. Цей секретний протокол, існування якого радянське керівництво протягом півстоліття заперечувало, давав можливість Сталіну збільшити територію СРСР майже до кордонів Російської імперії 1913 р, Німеччина давала згоду на приєднання до Радянського Союзу Фінляндії, Естонії, Латвії, Західної Білорусі, Західної Волині та Східної Галичини, чим СРСР не погребував негайно скористатись.
    Пакт “Молотова-Ріббентропа” перетворив СРСР на фактичного союзника фашистської Німеччини і розв’язав руки Гітлеру в його агресії у Європі. 1 вересня 1939 р. нацистські війська напали на Польщу. Зв’язані з нею договірними зобов’язаннями, Англія і Франція оголосили війну Німеччині. Це стало початком Другої світової війни.

    Згодом озвучувати це було не просто не прийнято, а стало цілим табу. Говорилось лише про підступність німців, які в обхід домовленості не нападати на Радянський Союз, вторглись на його територію (до речі, 1989 року З’їзд народних депутатів СРСР засудив додатковий секретний протокол договору, й взагалі визнав його нечинним від моменту підписання), і лише з цього моменту стали ворогами, у той час, як для світу, а особливо Європи, вони були страшною загрозою вже майже 2 роки. Тобто, до пори, до часу «товаришувати» із тими, хто тероризував десятки країн для СРСР не було чимось соромітницьким, а навіть навпаки – Радянський Союз активно користувався безліччю вигод, які одержав від цього співробітництва, і, як і сьогодні його наслідувач Росія, тим часом намагався усіма силами урвати собі побільше світової території.

    Через своє територіальне розташування під час Другої світової Україна взагалі опинилася поміж двох вогнів. Це детально демонструє інфографіка від Українського кризового медіа центру (збільшене фото можна подивитись ОСЬ ТУТ).
    Ukraine-in-Second-World-War

    Щонайменше 5,3 млн. чоловік, або один із шести мешканців України загинув у цій бійні. 2,4 млн. українців було вивезено для примусової праці до Німеччини. Ущент чи частково було зруйновано понад 700 великих і малих міст та 28 тис. сіл, унаслідок чого безпритульними залишилося близько 10 млн. чоловік. Загальні втрати економіки України сягнули 40%. Удруге за трохи більше як 10 років Україна тяжко постраждала від жорстоких ексцесів тоталітарних режимів.

    Світова війна, а не Велика Вітчизняна, як її прийнято було називати в СРСР (і зараз прийнято в Росії), прокотилась (на відміну від тієї ж Росії, що сьогодні нахабно перетягує на себе усі заслуги в перемозі у цій війні на себе), по усій території України.

    Географічне положення України і розподіл по тогочасній політичний карті змусив усіх українців чинити опір «рукам фашизму». Українці воювали проти нацизму у складі Червоної армії та радянських партизанських загонів, а також у лавах УПА, військових з’єднаннях країн антигітлерівської коаліції та європейських рухах опору.

    Проте, договір між двома агресорами вніс корективи і сюди – розділ сфер впливу цих країн у Східній Європі тепер передавав Радянському Союзові розпорядженнями усіма українськими землями. СРСР активно взявся за винищення будь-яких українських військових підрозділів, які відстоювали незалежність України та її право на самоідентифікацію. Від тепер вони на довгі десятки років були проголошені злочинними банд-формуваннями, а їх історія стала спотвореною та оббреханою.

     

    Радянська окупація

    З того часу Україна вже повністю, практично всією своєю територією, потрапила під вплив Радянського Союзу. Найгірше, що той новий вплив, який тепер запанував в українських землях, поставив собі за одну з основних цілей викорінення усього, що ідентифікувала українців, як окрему народність. На жаль, багато в чому це їм вдалося.

    Затвердження радянського тоталітарного режиму на західноукраїнських землях не могло обійтися без репресій, які незабаром прийняли масовий характер. Спочатку були заарештовані та кинуті до таборів керівники УНДО та інших політичних партій Західної України, а також колишні депутати польського сейму. Аналогічно вчинили з представниками польської та єврейської політичної еліти. Піддалася репресіям і більшість членів КПЗУ і Польської компартії. Особливо жахливою була доля полонених польських офіцерів, ув’язнених до концентраційних таборів. Навесні 1940 р. більше 15 тис. офіцерів польської армії без суду були розстріляні більшовиками у Катинському лісі. Розстріл, безумовно, чекав і колишніх поміщиків, власників заводів і фабрик, функціонерів “контрреволюційних організацій”.

    З початку 1941 р. в глиб території СРСР (Сибір, Казахстан, Комі АРСР) потяглися нескінченні ешелони з “ворогами народу”. Депортували цілими сім’ями тільки за підозрою “у ворожих намірах”. Репресіям піддавалися і люди, що мали родичів за кордоном, а таких у Західній Україні було чимало. Всього до нападу Німеччини на СРСР було депортовано більше 10 % населення Західної України. Тобто, Україну ще до початку глобальних воєнних подій на її території з усім азартом ламав і знесилював її тогочасний новий «власник» СРСР. І найбільше у цій всій історії, як вже тепер зрозуміло, постраждала саме Західна Україна.

    Після руйнування “гармонійних стосунків” двох агресорів і нападу 22 червня 1941 року Німеччини на СРСР, Україна взагалі стала фактично плацдармом для їх спільних “розборок”. Її то палили вщент одні, з одного боку, щоб нічого не дісталось наступальникам, то інші. Зовсім скоро вона повністю потрапила до рук фашистів.

     

    Німецька окупація

    Коли наступила німецька окупація України 1941–1944 рр., вона принесла нові лихоліття для населення. Нацисти вважали територію Східної Європи, в тому числі Україну, життєвим простором для німецького народу. Плани щодо цієї території були викладені у генеральному плані “Ост”, відповідно до якого після перемоги Німеччини у війні нацисти мали провести зачистку території Східної Європи від “неарійського елементу” та колонізовувати захоплені землі.

    Окуповані території нацисти освоювали шляхом етноциду і терору, в результаті якого було майже повністю винищене єврейське та циганське населення. Майже 2,4 млн осіб, більшість з яких – українці, були вивезені на примусові роботи до Німеччини (т. зв. остарбайтери). Близько 6 млн українців служило у збройних силах антигітлерівської коаліції, понад 4 млн з них загинуло.

     

    Переломною подією у війні стала Сталінградська битва 17 липня 1942 р. – 2 лютого 1943 р. Після перемоги на Курській Дузі в липні-серпні 1943 р. радянські війська перейшли в контрнаступ, а невдовзі звільнили Лівобережну Україну та Донбас. 6 листопада 1943 р. ціною 417 тис. життів був звільнений Київ. У жовтні 1944 р. вся українська територія була звільнена від німецьких окупантів.

    У тому ж 1942 р. керівництво ОУН(б) прийняло рішення про формування збройних загонів самооборони. Загони мали захищати населення від німецьких, польських та радянських військових формувань. ОУН виробила свою стратегію ведення боротьби: в стані озброєного нейтралітету дочекатися закінчення війни і боротися з виснаженими окупантами за незалежну Україну. З 1943 р. всі загони української самооборони отримали назву Українська повстанська армія (УПА).

    Відкриття другого фронту західними союзниками значно пришвидшили поразку Німеччини. 9 травня 1945 р. Німеччина капітулювала, а 2 вересня 1945 р. Друга світова війна завершилась капітуляцією Японії. За підрахунками дослідників, загальні людські втрати України у Другій світовій війні становлять близько 7–8 млн осіб.

    Повоєнний устрій світу визначали члени антигітлерівської коаліції. Згідно з Ялтинськими домовленостями між союзниками (лютий 1945 р.), двосторонньою угодою між СРСР та Чехословаччиною (29 червня 1945 р.), радянсько-польським договором (16 серпня 1945 р.), Паризькою угодою між СРСР та Румунією (лютий 1947 р.) більшість українських етнічних територій були включені до СРСР у складі УРСР.

    Відновлення радянської влади на українських землях не означало припинення терору та війни. Усіх, хто побував під німецькою окупацією, органи держбезпеки вважали потенційними ворогами. Протягом більше 10-ти років на теренах Західної України продовжувала боротися за незалежну українську державу Українська повстанська армія.

    Загалом,  щонайменше 5,3 млн. чоловік, або один із шести мешканців України загинув у цій бійні. 2,4 млн. українців було вивезено для примусової праці до Німеччини. Ущент чи частково було зруйновано понад 700 великих і малих міст та 28 тис. сіл, унаслідок чого безпритульними залишилося близько 10 млн. чоловік. Загальні втрати економіки України сягнули 40%. Удруге за трохи більше як 10 років Україна тяжко постраждала від жорстоких ексцесів тоталітарних режимів.

     

    А тепер ще кілька важливих деталей…

    Країною, яка розпочала другу світову війну, є фашистська Німеччина. Це безперечний історичний факт. Але одним із організаторів нової світової війни була зовсім не Німеччина, а Радянський Союз в особі “товариша” Сталіна. Саме Сталін, переслідуючи свої власні цілі, сприяв створенню достатньо потужного німецького вермахту, організував підготовку на території СРСР німецьких льотчиків і танкістів, забезпечив Німеччину сировиною і продовольством. Головною метою сталінської політики залишалася ленінська ідея “світової революції”. У що це в результаті обернулось знають тепер усі, тому новоявлене обожнювання Сталіна, яке нещодавно розпочалось в Росії, зрозуміти ще більше не можливо…

    Вічна пам’ять усім полеглим та наша шана постраждалим у цій війні!

    Ukraine-in-Second-World-War-2

    В статті використано довідкові матеріали uk.wikipedia.org
    та публікації сайтів: pidruchniki.com, territoryterror.org.ua

    Інші популярні та цікаві статті:


    

    Про нас

    Інтернет-видання зорієнтоване на висвітлення надзвичайних історій з реального життя звичайних людей та братів наших менших.

    Ми працюємо для того, аби додавати вашому життю приємних та світлих емоцій, та надихати вас на добрі вчинки.

    Для розміщення реклами

    Телефони:
    068-105-00-50, 050-100-66-77
    E=mail:
    ua482.news@gmail.com

    Підписатись на розсилку